Мене здивував анонс фільму «Космічний Джем: Нові легенди» кілька місяців тому. З моменту виходу оригінальної стрічки пройшло майже 25 років. А останні десять персонажі Looney Tunes рідко попадали мені на очі. У цей час з’являлися нові серіали з цими героями, та вони виходили ексклюзивно для недоступних в Україні Cartoon Network та HBO Max. Крім того, вони не отримували високих рейтингів та не зазнавали розголосу, тому проходили повз мене. Тому анонс сучасної реінкарнації «Космічного Джему» ненадовго ввів мене у ступор питанням: «А для кого цей фільм?»

«Космічний Джем» розповідав історію про віру в себе. Він переконував глядачів у тому, що попри всі негаразди слід вірити у свої сили, власну унікальність та крутість — так ви переможете. Фільм приваблював одразу фанатів баскетболу, бо головним героєм виступав сам Майкл Джордан, та франшизи Looney Tunes. Подаючи просту історію зі затертою мораллю у яскравій обгортці, він запам’ятався аудиторії як непоганий сімейний фільм, що поєднує традиційні кіно і мультиплікацію воєдино.

«Космічний Джем: Нові легенди» не відходить від цієї формули. Навіть основна мораль залишилася такою ж: «Будь собою та рухайся до своїх мрій — зазнаєш успіху і будеш щасливий». На додачу її приправили одвічною проблемою порозуміння батьків і дітей. А на заміну Майклу Джордану прийшла сучасна легенда NBA — Леброн Джеймс.

За сюжетом, створений у надрах Warner Bros. штучний інтелект Ал Горитм прагне світової слави і тому обманом затягує Леброна та його сина Дона у Серверсвіт. Це таке віртуальне місце існування всіх франшиз Warner Bros., де у кожної є власна планета. Щоби вибратися та врятувати сім’ю, герою потрібно обіграти Ала у баскетбол. Але не звичайний, а створений його 12-річним сином-ігротворцем (сином Леброна, а не штучного інтелекту, якщо що).

Серверсвіт став основною відмінною рисою «Нових легенд». Завдяки шаленій кількості вдалих відсилок на відомі франшизи компанії та жартів на тему фільм моментами сприймаєш як здоровезну серію-кросовер зі «Сімпсонів». Леброну доводиться буквально збирати власну баскетбольну команду, висмикуючи героїв Looney Tunes з інших відомих франшиз. Качур-Супермен, обрана Бабуся, Койот зі «Шаленого Макса» і амазонка Лола. Усі ці сцени-кросовери доречні та неймовірно смішні за розуміння контексту. А завдяки харизматичності персонажів, спостерігати за цим не втомливо і загальна динаміка не просідає усю “анімовану” частину.

І ось у реінкарнації, на противагу оригіналу, це розмежування набагато помітніше. Переважну більшість часу ми або спостерігаємо сцени зі живими акторами, або з анімованими героями. Це рішення мені видалося більш вдалими, ніж в оригіналі. Особливо воно допомагає головній зірці фільму — Леброну Джеймсу. Він легендарний баскетболіст, але аж ніяк не актор. Від цього сцени з ним та його сім’єю помітно гальмують за динамікою та якістю, і початок фільму геть не дає причин розраховувати на щось круте. Уже потрапивши в мультиплікаційний світ, він чудово в нього вливається завдяки старанню мультиплікаторів. А його голосу ми й зовсім не чуємо, натомість грає актор нашого дубляжу.

Старання мультиплікаторів вилилося у чудову картинку та дуже класні анімації з повагою до класики. Персонажі Looney Tunes те й діло роблять якісь божевільні речі та чубляться між собою, не залишаючи глядачу можливості занудитися. При цьому стрічка сповнена відсилок не тільки до інших франшиз WB, а й до класичних епізодів Looney Tunes, які так запали мені у серце, коли я був дитиною. Однозначно можна сказати, що повернення давніх улюбленців вдалося, навіть перехід у псевдореалістичне 3D під час фінального матчу вийшов вдалим.

«Більше й краще» — це не тільки про візуал «Космічного Джему: Нові легенди», а й про акторський склад. У фільмі небагато професійних акторів, зате величезна кількість запрошених гостей з баскетбольної індустрії і не тільки. Це гравці, коментатори та актори інших кіносерій у ролі самих себе. Це додає фільму атмосфери і допомагає зануритися у зображений світ навіть віддаленій від баскетболу людині, як-от мені.

Та вийшовши з приємними враженнями і широкою посмішкою зі залу, я не міг таки спекатися від запитання: «Кому прийдеться до смаку ця картина в Україні?» Адже серед українських дітей небагато тих, кому ці персонажі знайомі, а баскетбол у нас не має такої популярності, як у США. І я зрозумів, що «Космічний Джем: Нові легенди» — це фільм, що в першу чергу сподобається людям мого покоління. Тим, хто приходив зі школи, вмикав телевізор та дивився класичні випуски серіалу, спостерігав за детективними пригодами Бабусі, Сильвестра і Твіті чи посміювався з марних спроб Марсіанина Марвіна захопити чергову планету. Та це не робить картину поганим вибором для малознайомої з цією франшизою чи баскетбольною індустрією США публіки.

«Космічний Джем: Нові легенди» — це непоганий сімейний фільм для перегляду з дітьми, що особливо сподобається тим, хто зберіг у серці любов до франшизи Looney Tunes або зі захватом спостерігає за NBA. Попри збиту на порох мораль, яку й не намагалися особливо вигадливо подати, він чудово виглядає, звучить і шалено дотепний. А ще у фільмі від одного з коментаторів звучить фраза «У відеоігри грати корисно». І це прекрасно.